Кредо: "Дитинство - це ранок життя людини, а ранок має бути щасливим"

Практичний психолог

Гусак Інна Анатоліївна

Основна мета практичного психолога ДНЗ

• адаптаціядітей до умов дошкільного закладу;
• створення у дітейпочуттяприналежності до групи, позитивного емоційного фону;
• забезпеченняпсихоемоційногоблагополуччя та психологічногоздоров’ядитини

Основні види діяльності:

• Психодіагностика
• Корекційно-розвивальна робота
• Консультування
• Психологічнапросвіта
• Психопрофілактика
• Організаційно-методична робота

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ:

·проведенняпросвітницькихлекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;

·консультативнадопомогавсімучасникамнавчально-виховногопроцесу;

·корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;

·допомогадітям, якімаютьпроблеми в поведінціабоякіопинилися в складнійжиттєвійситуації;

·психологічнийсупровідобдарованихдітей;

·психологічнийсупровідновоприбулихдітей;

·визначенняпсихологічноїготовностідітей 5-річного віку до навчання у школі.

Не забувайте основн іаксіоми виховання!

1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.
4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.
5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Чим зайнятидитинупід час карантину – поради для батьків.

Як перетворити карантин у корисне дозвілля? Варіантів провести корисно та цікаво дозвілля – безліч. Це не значить, що його потрібно провести з гаджетами або перед телевізором. Є безліч занять, які сподобаються вашій дитині й будуть для неї корисними. Відволікти дитину від телефону – не легка справа, але реальна. Якщо дитині запропонувати цікаві альтернативні ігри, вона неодмінно погодиться провести час граючись з вами, ніж сидітиме в гаджеті.

Ідеї для проведеннякорисногодозвілля з дітьми:

• Настільніігринеодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Лото, «ходилки-бродилки з кубиком», пазли будутьцікаві для дітей

• Заняття для розвиткутеж будуть до речні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвиткут ворчихздібностей.

А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатнісправи.Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, для вас - хоч і невелика, а все ж допомога. А головне дитина буде зайнята. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

• Звичайнечитанняперетворіть у гру.Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини.

Як не втратити контроль над дітьми під час карантину? Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

Поради психолога

Про що може розповісти дитячий малюнок

Значна частина батьків на індивідуальних консультаціях прямо чи опосередковано торкається питання, що пов`язане із розумінням дитячого малюнка. Спробуємо розібратися в головних психологічних тонкощах юних художників.
Колір виступає одним з головних виражальних засобів у дитячомумалюнку. Перш, ніж братися за діагностичне розшифровування зображення, варто враховувати його загальне враження за наступними ознаками:

Значення кольору.
Про емоційний стан свідчить використання дитиною різних тонів. Малюк, який обирає жовтий колір, налаштований на величезні життєві перемоги. Жовтий вказує на позитивні емоції, безпосередність, допитливість. Психологи вважають даний колір одним із оптимальних дитячих виборів, який свідчить про сприятливу соціальну атмосферу, що оточує дошкільника. Часте зустрічання рожевого кольору в дитячому малюнку пов`язане із проявом м`якості, ніжності, жіночності, слабкості, емоційності. Вибір помаранчевого притаманний природженим оптимістам та життєлюбам. Такі діти відкриті, веселі й говіркі. Любителі червоного дуже експресивні, мають розвинену силу волі, відзначаються підвищеною активністю. Вибір у малюнку цього кольору вказує на незалежний характер, лідерство, прагнення до популярності і похвали. Такі діти дуже енергійні, рухливі, цілеспрямовані. Вибір дитиною синіх відтінків відображає умиротворений характер. Як правило, вони рідковередують, люблять споглядати і захоплюються спокійними видами діяльності. Часте використання синього та блакитного свідчить про зосередженість дитини на внутрішніх проблемах, потребу у спокої, рівновазі, самоаналізі. Зелений в малюнку дошкільника свідчить про незалежність, наполегливість, впертість. Якщо дитина любить салатовий відтінок, це говорить про спокій та оптимізм. Вибір темно – зеленого кольору, в свою чергу, може свідчити про замкненість дитини, відчуття своєї незрозумілості тому соціальному середовищу, до якого вони належать. Діти, які часто віддають перевагу фіолетовому кольору, мають здатність до підвищеного фантазування, добре розвинені інтуїтивні відчуття. Дошкільники відзначаються багатим внутрішнім світом, артистизмом, дуже чутливі. Насичений фіолетовий колір, яким зафарбовані досить великі ділянки малюнка, може свідчити про напругу, яку відчуває дитина. Обранння дитиною коричневого свідчить про її спокій, стриманість, хоча інколи надмірне його використання вказує на присутність негативних емоцій. Діти, які часто обирають цей колір, зазвичай, є повільними та фізично слабкими. Часте використання чорного кольору, жирне, штрихування, що продавлює папір, закреслення, сигналізує про підвищену тривожність дитини, пригніченість, емоційний дискомфорт. Надмірність сірого в малюнку є ознакою байдужості, відстороненості дошкільника, бажання втікти, не помічати того, що турбує. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті.
Дорослому завжди варто враховувати достатню наявність кольорового вибору перед дитиною в момент діагностики та індивідуальне інтелектуальне сприйнятт якожної окремо взятої особистості.

Натиск на олівець.
Слабкий, невпевнений натиск, лінії, які часто перериваються, свідчать про боязкість, невпевненість дитини, швидку психічну виснаженість. Якщо дошкільник часто витирає те, що намалював, це є ознакою тривожності. Жирні контури зображень, які сильно продавлюють папір, можуть бути свідченням емоційної напруженості, імпульсивності. Якщо в малюнку зустрічаються дірки від олівця - це ознака можливої конфліктності, агресивності або гіперактивності.

Розмір малюнка та місце розташування найважливіших деталей.

Маленький малюнок в кутку аркуша свідчить про низьку самооцінку, депресію. Великий – тривожність, стресовий стан, імпульсивність, гіперактивність. Зображення у верхній частині аркуша – висока самооцінка, дрібний розмір в поєднанні з розташуванням «внизу» - ознака емоційного неблагополуччя діагностованого.

Деталізація зображень та темп виконання завдання.
Якщо подробиць багато - у дитини, швидше за все, живе уява, творча спрямованість (хоча, не виключенням, є прояв демонстративності). Надмірна деталізація свідчить про тривожність, фригідність, перфекціонізм дошкільника. Якщо дитина працює повільно, але старанно, це говорить про особливості її темпераменту, а от повільне і мляве, без інтересу малювання - ознака пасивності, виснаженості нервової системи або депресивного стану.

Психологічна готовність старшого дошкільника до навчання в школі

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність.

Психологічна готовність – необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми.

Фахівці виокремлюють такі її компоненти, як:

• соціальний(адекватна самооцінка, потреба у спілкуванні з іншими, уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими);
• емоційно – вольовий (упевненість в собі, домінування позитивного настрою, уміння керувати своєю поведінкою, емоційна стійкість, довільність пізнавальних процесів та поведінки- докладання певних зусиль);
• інтелектуальний(достатній рівень розвитку психічних процесів для шкільного навчання, мовлення, дрібної моторики руки та ін.);
• мотиваційний(відображає бажання дитини вчитися).

Оцінювання фізіологічної зрілості дитини проводиться за допомогою «Філіппінського тесту», коли правою рукою над головою потрібно доторкнутись до лівого вуха.

Якщо пальці руки дістають вуха і при цьому положення голови залишається прямим, це свідчить про достатню «зрілість» і готовність до систематичного навчання. Коли дитина не може дотягнутися рукою до вуха або ж нахиляє голову, щоб виконати завдання, тоді говорять про неповну готовність дитини до шкільного навчання.

Для визначення окостеніння лівої руки дитині пропонують покласти ліву руку на стіл долонею вниз і по черзі підіймати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні.

Розвивати дрібну моторику руки можна різноманітними методами:ліплення з глини і пластиліну, малювання або розфарбовування картинок, виготовлення виробів з паперу, конструювання, застібання і розщібання ґудзиків, кнопок, гачків, зав'язування і розв'язування стрічок, шнурівок, загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок, нанизування намистинок і ґудзиків та ін.

Варто також враховувати зубну зрілість (у 6 років), для початку систематичного навчання в школі достатньо зміни 4 молочних зубів на постійні.

Окрім того, при вступі до школи дитина повинна знати своє їм`я, прізвище, по батькові, скільки їй років, називати всіх, з ким проживає, знати, де працюють батьки, називати свою адресу, пору року, домашніх чи свійських тварин та ін.

Давайте правильно спілкуватися з дітьми

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щаст ядітям» (С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» - протидію. Що ж робити? Змініть стиль свогоспілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані».

На перший погляд різниці у висловлюваннях не має і ви все одно хочете щоб дитина прибрала іграшки за собою, але у відповідь на «ТИ» дитина ображається, відгороджується, а у відповідь на «Я» малюк намагається виправдати довіру дорослого і буде набагато ефективнішим тому, що воно реалізує довіру і збереже в дитини добре самопочуття.

Звернення з «Я» дає можливість дітям більше довідатися про нас дорослих. Часто ми відгороджуємося від дітей панцирем «авторитету», що намагаємося удержати за будь-яку ціну. Іноді діти навіть дивуються, коли довідаються, що батько і мати щось відчувають!

Якщо ж ви відкриті і щирі у виявленні своїх почуттів, діти стають більш щирими у виявленні своїх. Вони починають відчувати: дорослі їм довіряють і їм теж можна довіряти.

Висловлюйте своє почуття без наказу або догани, залишайте за дітьми можливість самим прийняти рішення. І тоді вони починають враховувати наші бажання і переживання.

Щоб успішно зробити зауваження, яке дасть результат необхідно, щоб воно містило в собі три елементи:

1. Безоцінний опис поводження дитини: «Якщо ти усюди розкидає шречі…»

2. Вказівка на те яким чином поводження дитини заважає дорослим: … «я змушена піти в магазин».

3. Характеристика почуттів, що відчуває дорослий: «… мені не подобається брати на себе цей обов’язок».

Якщо коротко, то правильне зауваження охоплює три моменти ситуації:

• поводження дитини,
• почуття дорослого,
• наслідки поводження дитини для дорослих.

Наступні речення допоможуть вам побудувати спілкування за даною схемою:

Якщо ти … (констатація вчинку дитини)

Я відчуваю … (констатація ваших переживань)

Тому що … ( констатація наслідків поводження дитини)

Радості і успіху вам дорогі батьки в дійсно людських відносинах з дітьми!